Пізній протестантизм в Україні в процесі пострадянських внутрішньо-інституційних суспільних трансформацій

Ольга СПИС

Abstract


АНОТАЦІЯ
Спис О. А. Пізній протестантизм в Україні в процесі пострадянських внутрішньо-інституційних суспільних трансформацій

Стаття присвячена дослідженню характеру, напрямів та динаміки інституалізаційних змін пізнього протестантизму в процесі трансформації українського суспільства. Виснувано, що зміст еволюції пізнопротестантських спільнот в Україні в перші півтора десятиліття функціонування в умовах релігійної свободи визначає їх послідовна інституалізація та десектанізація.
Виявлено і досліджено зміни в процесі внутрішньоінституційних трансформацій, а також з’ясовано специфіку адаптивної здатності пізнього протестантизму до нових соціальних, політичних і культурних реалій українського соціуму.
Протестантизм в пострадянській Україні продемонстрував не просто живучість, а „влився” в українську релігійність, що вже на початку 90-их років минулого століття промовисто засвідчила поява на релігійній карті Україні значної кількості церков протестантського напряму та їх бажання взяти участь у реєстрації. Перші півтора десятиліття релігійної свободи докорінно змінило обличчя українського протестантизму, трансформаційні зміни в якому з одного боку, дозволили вивести український протестантизм на магістралі тіснішої взаємодії зі світовою протестантською спільнотою, а з іншого – спричинили перегляд тих принципів, на яких стояла протестантська церква в період атеїстичної доби.
Встановлено, що найважливішими принципами, за допомогою яких українському протестантизму вдалося “вижити” в атеїстичний період, були такі: тенденція до самоізольованості, концепція домашньої церкви, суворе дотримання принципу “Sola Scriptura”, конфесійна винятковість, підтримка зв’язків із західною спільнотою, психологічний чинник.
Тенденція до самоізольованості змушена була поступитися процесу “розгерметизації”, за яким по суті сектантські утворення набули церковного статусу. До того ж із причини активного поповнення церков людьми “зі світу” концепція “домашньої церкви” втрачала свою актуальність; а необхідність багатьох, і насамперед фінансово-матеріальних та кадрових потреб детермінувала більш тісні зв’язки зі світовим протестантизмом; що також переживав активний вплив глобалізаційних процесів сучасності і відповідно зазнав неминучих змін.
З’ясовано, що на шляху інституалізаційного становлення, в період переходу від підконтрольної, “підпільної” і напівпідпільної діяльності до відкритої в умовах демократичного розвитку, українські протестанти зіткнулися з цілою низкою проблем, які можна поділити на три групи.
До першої належать ті проблеми, які стали типовими для всіх протестантських конфесій. До другої групи – протиріччя, які властиві лише певним деномінаціям – традиційним протестантам або неопротестантам. Третю групу становлять міжконфесійні протиріччя, які виникли між традиційними і – умовно – новими протестантами.
Проблеми, з якими зіткнулася протестантська спільнота на шляху подолання свідомості „гетто”, а також у зв’язку з гострим „дефіцитом” кадрів; несформованістю інституту лідерства, необхідністю самозбереження традицій, фінансовою залежністю від зарубіжних центрів та неконкурентноспроможністю світським ЗМІ через півтора десятиліття релігійної свободи поволі почали знаходити позитивне вирішення. Проте Церква стала перед новою, і як з’ясувалося найсерйознішою загрозою, секуляризаційною хвилею, захист від якої стало нагальним завданням як традиційних, так і нових протестантських громад.

Ключові слова: пізній протестантизм, традиційні протестанти, неопротестанти, релігійна свобода, еволюція пізньопротестантських спільнот, інституційні трансформації, релігійно-суспільні зміни, десектанізація.

АННОТАЦИЯ
Спис О. А. Поздний протестантизм в Украине в процессе постсоветских внутриинституционных общественных трансформаций

Статья посвящена исследованию характера, направлений и динамики институциональных изменений позднего протестантизма в процессе трансформации украинского общества 90-ты гг. ХХ – начало XXI вв. Сделан вывод, что содержание эволюции позднепротестантских сообществ в Украине в первые полтора десятилетия функционирования в условиях религиозной свободы определяет их последовательная институализация и десектанизация.
Обнаружено и исследовано изменения в процессе внутриинституциональных трансформаций, а также выяснена специфика адаптивной способности позднего протестантизма к новым социальным, политических и культурным реалиям украинского социума.
Протестантизм в постсоветской Украине продемонстрировал не просто живучесть, а "влился" в украинскую религиозность, что уже в начале девяностых годов прошлого века красноречиво показало появление на религиозной карте Украины значительное количество церквей протестантского направления и их желание принять участие в регистрации. Первые полтора десятилетия религиозной свободы в корне изменило лицо украинского протестантизма, трансформационные изменения в котором, с одной стороны, позволили вывести украинский протестантизм на магистрали более тесного взаимодействия с мировой протестантской общиной, а с другой – вызвали пересмотр тех принципов, на которых стояла протестантская церковь в период атеистической эпохи.
Установлено, что важнейшими принципами, с помощью которых украинскому протестантизму удалось "выжить" в атеистический период, были следующие: тенденция к самоизоляции, концепция домашней церкви, строгое соблюдение принципа "Sola Scriptura", конфессиональная исключительность, поддержка связей с западным сообществом, психологический фактор.
Тенденция к самоизоляции вынуждена была уступить процессу "разгерметизации", согласно которому, по сути, сектантские образования получили церковный статус. К тому же, по причине активного пополнения церквей людьми "из мира" концепция "домашней церкви" теряла свою актуальность; а необходимость многих, и прежде всего финансово-материальных и кадровых потребностей детерминировала более тесные связи с мировым протестантизмом; что также переживал активное воздействие глобализационных процессов современности и соответственно получил неизбежные изменение.
Установлено, что на пути институализационных становлений, в период перехода от подконтрольной, "подпольной" и полуподпольной деятельности в открытых условиях демократического развития, украинские протестанты столкнулись с целым рядом проблем, которые можно разделить на три группы.
К первой относятся те проблемы, которые стали типичными для всех протестантских конфессий. Ко второй группе - противоречия, присущие только определенным деноминациям - традиционным протестантам или неопротестантам. Третью группу составляют межконфессиональные противоречия, которые возникли между традиционными и - условно - новыми протестантами.
Проблемы, с которыми столкнулась протестантская община на пути преодоления сознания "гетто", а также в связи с острым "дефицитом" кадров; несформированностью института лидерства, необходимостью самосохранения традиций, финансовой зависимости от зарубежных центров и неконкурентноспособность светским СМИ через полтора десятилетия религиозной свободы медленно начали находить положительное решение. Однако Церковь стала перед новой, и как выяснилось, серьезной угрозой, волны секуляризаци, защита от которой стало насущной задачей как традиционных, так и новых протестантских общин.
Установлено, что наряду с задачей обращения людей в церковь "из мира" перед украинским протестантизмом, как и перед всем христианством III тысячелетия, открывается новая работа - "внутренняя миссия", которая заключается в том, что центром благовестия становится не только «мир», который не знает Христа, но и так называемое "номинальное" христианство.
Эпоха постмодернизма и религиозной свободы в стране заставляет украинских протестантов расставить правильные акценты в определении "первичное-вторичное», без чего протестантская церковь, что всегда руководствовалась принципами "Sola Fide" и "Sola Scriptura", может в обозримой перспективе потерять статус "соли земли".

Ключевые слова: поздний протестантизм, традиционные протестанты, неопротестанты, религиозная свобода, эволюция позднепротестантских общин, институционные трансформации, религиозно-общественные перемены, десектанизация.

SUMMARY
O.A. Spys. Sociopolitical and sociocultural challenges of Ukrainian independence period within institutional formation of Late Protestant Communities of Ukraine
This article investigates character, tendency and dynamic of institutional changes of Late Protestantism in the process of Ukrainian society transformation during the 1990s ХХ – early XXI.
It is concluded that presence of evolution in Late Protestant Ukrainian communities in the first fifteen years of functioning in religious liberty environment determines their sequential institutionalization and de-sectanization.
Changes in the process of internal institutional transformation were disclosed and investigated so as the specifics of adaptive capacity of Late Protestantism to the new social, political and cultural realities of the Ukrainian society.
Ukrainian Protestantism in post-Soviet period has demonstrated its strong survivance and became integrated in the Ukrainian religiosity. As a result considerable number of Protestant churches has appeared on the religious map of Ukraine and participated in the official registration in the early nineties of the last century. The image of Ukrainian Protestantism was radically changed by first fifteen years of religious liberty. On the one hand its transformative changes leaded to more close synergy between Ukrainian and world's Protestant community, on the other hand, caused the revision of the Protestant church principles in atheistic period.
The essential principles which helped Ukrainian Protestantism to "survive" in the atheistic period were: the tendency to self-isolation, the home church concept, the strict observance of the principle of "Sola Scriptura", denominational exceptionality, support of communicational connection with the Western community and psychological factor.
The tendency to self-isolation was forced to give way to the process of "decompression", according to which, in fact, sectarian education received ecclesiastical status. Furthermore, concept of "house church" has lost its relevance due to active accession of the churches with the outside world people, while the financial and personnel needs determined closer connection with the world’s Protestantism, which in its turn experienced an active influence of globalization processes of modernity and accordingly received the inevitable changes.
It is specified that on the way of institutionalization formations during the transition period from controlled, "clandestine" and the semi-clandestine activity in conditions of opened democratic development Ukrainian protesters have faced a number of problems, which can be divided in three groups. First group includes problems that have become most typical for all Protestant denominations. Second group includes the contradictions only inherent in certain denominations – Orthodox Protestants or Neo-Protestants. Third group consists of interdominational conflicts between Orthodox and nominally new Protestants.
Problems faced by Protestant community in overcoming the consciousness of "ghetto", as well as with the severe " shortage " of staff, regosolic Leadership Institute, liability for preservation of traditions, financial dependence on foreign centers, uncompetitiveness against secular media slowly arrived to a positive solution in one and a half decades of religious freedom. However, the Church faced new more serious threat of secularization, the maintenance of which has become an urgent task of both Orthodox and new Protestant communities. Along with the task of proselyting outside world people Ukrainian Protestantism, as well as the whole Christianity of the III millennium faces new task, "Internal Mission", which involves the fact that the center of the Annunciation is not only "the world" which does not know Christ, but also so called "nominal" Christianity.
The era of postmodernism and religious freedom in the country makes the Ukrainian Protestants to highlight key points in the definition of "primary - secondary" otherwise the Protestant Church that has always been guided by the principles of "Sola Fide" and "Sola Scriptura", may lose its status of "salt of the earth" in prospect.

Key words: Late Protestantism, Orthodox Protestants, Neo-Protestants, religious liberty, evolution of Late Protestant communities, institutional transformation, religious social changes, de-sectanization.


Keywords


пізній протестантизм, традиційні протестанти, неопротестанти, релігійна свобода, еволюція пізньопротестантських спільнот, інституційні трансформації, релігійно-суспільні зміни, десектанізація.

References


Список використаних джерел:

Андросов Г. Зона пріоритетного розвитку // Г. Андросов. – Благовісник. – 2003. – № 4. – С. 20-22.

Відповідальність перед Богом // Проповідь пастора А. Купрієнка. ц.“Благодать спасіння” м. Бориспіль Київської області 23 липня 2006 р. (Архів автора).

Зайбель А. Дух времени и ветры учений: Критический анализ евангельского движения Запада на разломе тысячелетий // А. Зайбель. – Вера и жизнь. – 2000. – № 6. – С. 1-4.

Ильчук В. Христоцентризм // В. Ильчук. – Камень краеугольный. – 2003. – № 9. – С. 5.

Інтерв’ю з пастором Озерчуком А.І. (Архів автора).

Інтерв’ю з пастором ц. «Благодать спасіння» А.Купрієнком, м. Бориспіль; Інтрерв’ю з лідером прославлення ЦАСД В.Чіпчаром, м. Київ; Служіння хлібопереломлення ц. «Надія», м. Бориспіль (Архів автора).

Кухарчук Р. Диссидент Евгений Сверстюк: “Некоторые протестанты сами работают на понятие “секта” своей замкнутостью, социальной безответственностью и культурной пассивностью”// Р. Кухарчук – Камень краеугольный. – 2004. – № 3. – C. 6.

Кухарчук Р. Пасторский взгляд на современную церковь // Р. Кухарчук – Камень краеугольный. – 2004. – № 3. – С. 3-4.

Кухарчук Р. Свобода слова по-христиански // Р. Кухарчук – Камень краеугольный. – 2003. – № 1. – С. 6.

Мэри Рабер. Радость или горе: размышляя о переменах, произошедших в среде украинских евангельских христиан за годы независимости страны // Мэри Рабер – Вестник служений и церквей «Восток-Запад» (East-West Church and Ministry Report. – Том 12. Выпуск 1 (зима 2004 года).

Приступа Т. Простираясь вперед…// Т. Приступа – Вера и жизнь. – 2000. – № 4. – С.10- 13.

Рабый Ю. Печальные раздумья веселого харизматического пастора [Електронний ресурс] – Режим доступу : //http://www.pastor.ru/articles/article.asp?en=&cm=&cs=&id=560

Решетинський В. Нове і старе в царстві Божому // Решетинський В. – Христианская надежда. – 2004.– № 2. – С. 2.

Решетніков Ю. Між традицією і модернізмом. Соціально-політичні погляди євангельських християн-баптистів // Ю. Решетніков – Людина і світ. – 2004. – № 8. – С. 12-14.

Решетніков Ю. Українські баптисти і національне питання. [Електронний ресурс] – Режим доступу : // http: www.realis.org/article_Resh_baptist.html //14.12.2005.

Система 12. “Посольство Боже” входит в десятку самых быстрорастущих церков мира [Електронний ресурс] – Режим доступу: // http:www.godembassy.org/ru/diractions_/sistema 12php16.

Служіння першого молодіжного харизматичного фестивалю, м. Ворзель, 11 червня 1993 р. (Архів автора).

Спис О. Релігійно-суспільні та соціокультурні зміни в пізньопротестантських громадах (за результатами експертного опитування) // О. Спис – Українське релігієзнавство.– 2005. – № 2. – С. 86-94.

Франчук В. Просила Россия дождя у Господа // Франчук В. – К., 2003. т. 3. – С. 967.

Шаповалов К. Есть ли последствие греха // К. Шаповалов – Камень краеугольный. – 2005. – № 23. – С. 3.

Яроцький П. Протестантизм в Україні: динаміка змін // П. Яроцький – Людина і світ. – 2004. – № 7. – С. 2-10.


Refbacks

  • There are currently no refbacks.


Copyright (c) 2016 Ольга СПИС

ISSN 2415-783X
THEOLOGICAL REFLECTIONS: EURO-ASIAN JOURNAL OF THEOLOGY